24 лютого 2022 академічні, культурні та активістські спільноти розпочали документування нових досвідів російсько-української війни. Сьогодні це — понад сотня ініціатив по всій країні, що збирають свідчення очевидців, фотографують чи ведуть щоденники; документують сни, архівують соцмережі чи обліковують зруйновану спадщину.
Гуртуванням і знайомством між цими спільнотами опікувався перший симпозіум "Найбільш документована війна" у 2023 році. Інституції в Україні та за кордоном відгукнулися створенням програм підтримки для документаційних й архівних ініціатив. Тож етика і практика міжнародних співпраць були у фокусі другого Симпозіуму торік.
Документатори та документаторки надають зібраним матеріалам різні траєкторії: включають їх до державних, спільнотних чи особистих архівів, інтегрують у навчальні модулі та художні роботи, використовують як аргументи в судових процесах, врешті — перетворюють на фрагменти пам’яті про загиблих і постраждалих у війні. Деякі з цих матеріалів уже описані й каталогізовані у збірках інституцій, інші — зберігаються в "хмарах" і на приватних компʼютерах окремих людей.
Що є проміжними результатами інтенсивного документування? Які цілі ставлять перед собою і якого впливу прагнуть люди й організації, включені у процеси документування й архівування? Як оприявнювати та задіювати створювані ними архіви? Що є архівом війни, яка триває? Як архіви підсилюють або підважують практики творення знання? Яким є бажане майбутнє спільнотних матеріалів "найбільш документованої війни"? Як долати втому та зберігати мотивацію в документуванні та архівуванні на шляху до такого майбутнього? Як нам можуть допомогти архіви надзвичайних подій і межових досвідів з інших географій і хронологій?
Запрошуємо долучитися до обговорення цих і дотичних тем під час третього щорічного симпозіуму "Найбільш документована війна: задіяти архіви" 22-24 травня у Львові.
• Множинність практик опису, збереження й актуалізації: як зібрані матеріали стають архівами, як враховувати тривкість і крихкість фізичних і цифрових документів?
• Держава, інституція, спільнота, конкретні люди: хто несе відповідальність за творення та подальше життя архіву? Як ця відповідальність розгортається темпорально та географічно?
• Від документа до аргументу: як матеріали спільнот, що долучилися до фіксації досвідів війни, можна використовувати для досягнення юридичної, епістемічної та соціальної справедливості?
• Практики оприявнення: які цілі ставлять інституції та ініціативи, коли удоступнюють матеріали? Як навігувати між короткотерміновими та довготривалими завданнями? Які є ризики упублічнення?
• Загроженість архівів: як фіксувати втрачені архіви, зокрема на окупованих і знищених територіях? Як убезпечити життєздатність архівів з огляду на різні загрози: фізичне руйнування, кібератаки, зловживання доступом, застарілість програмного та технічного забезпечення?
• Фрустрації документування й архівування: як документатори й документаторки проживають очікування результату їхньої роботи та його відсутність?
Цьогорічна програма Симпозіуму складатиметься з різноманітних форматів: панельні дискусії, сесії запитань і відповідей, мережування, прогулянки, кіно, тренінги та неформальний обмін досвідом.
Робочі мови: українська та англійська.
Реєстрація — за посиланням до 25 лютого 2025 року. Результати відбору організатори повідомлять до 10 березня 2025.
Кількість місць обмежена. Частина учасників та учасниць з-поза Львова зможе отримати стипендії для відшкодування витрат на дорогу та проживання.
Центр міської історії, Львів
INDEX: Інститут документування і взаємодії, Львів
Documenting Ukraine / Інститут гуманітарних наук, Відень
Фонд Макса Вебера, Бонн / Львів
• LivArch / Інститут Гердера, Марбург
• CERCEC / EHESS, Париж
• Віртуальний український інститут перспективних досліджень (VUIAS), Берлін
• Інститут філософії та соціології Польської академії наук (IFiS PAN), Варшава
• Центр сучасної та цифрової історії (C2DH), Люксембург
