Стипендіат 2024

Проєкт: Виховання «завтрашнього дня»: опіка над сиротами в ранній радянській Україні, 1920-1930-ті роки

Опіка над безпритульними дітьми в ранній радянській Україні була важливою складовою соціальної політики. Протягом 1920-х коріння проблеми бачили у наслідках «імперіалістичної» війни. Маси сиріт, які заповнювали простори великих міст виглядали загрозою для обивателів, і в той же час сприймались як потенційні учасники будівництва майбутнього. Увага до системи дитячих будинків дає можливість дослідити політику щодо дітей в її квінтесенції, а вивчення самих мешканців та персоналу притулків дає нам важливий зріз соціальної політики радянського українського суспільства.

Фокус дослідження – сиротинці Харкова та Києва – великих міст радянської України, додає момент насиченого соціального та національного розмаїття, де змішувались селяни та містяни, мешканці різних регіонів радянської України – поляки, євреї, вірмени, українці, але також вихідці із радянської Росії, Кавказу. Джерела з архівів тут доповнює грубий пласт наукової та виховної літератури навколо популярної тоді теми. 

Менш видима, зокрема через брак джерел тема, як самі діти сприймали ці наміри і дії з боку «світу дорослих», як вони бачили сам простір міста навколо себе? Відповідь на ці питання і поєднання цих історій дає можливість запропонувати повнішу картину того, як суспільство, для якого формування «завтрашнього дня» було в пріоритеті, переживало турбулентні часи.